Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред’явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce).
12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з’явилися і перші євреї. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв.
У травні 1745 року тут “гостювали” опришки.
З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.
Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.
1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станіславського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту.
У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв). Єврейське населення знищено під час Другої світової війни.
З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.
29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПА.
17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.
Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква.
